Журналісти Станіславського ТБ поспілкувались із міським головою Івано-Франківська Віктором Анушкевичусом.
– Вікторе Андрюсовичу, подейкують, що Ви знову балотуватиметесь на посаду міського голови.
– Не виключаю, зважаючи на коло претендентів на цю посаду і деяких осіб, які говорять, що правда переможе, а насправді, м`яко кажучи, брешуть. Є люди, яких в жодному разі не можна пускати в крісло міського голови, тому що це буде біда для Івано-Франківська.
Я себе не ідеалізую: є недоліки, є прорахунки, не все мені вдалось зробити за дві каденції.
Друга причина, по якій я можу взяти участь у виборах, спілкування з пересічними мешканцями. Бізнес, зокрема, говорить про мою прогнозованість. Про те, що я ніколи не заважав бізнесу. Звертаються громадські організації, було звернення медичної спільноти міста, для якої за моєї каденції було зроблено більше, ніж за попередні 15 років. Самі мешканці інколи вимагають, щоб я йшов. Безумовно, при прийнятті рішення я буду зважати на думку громади.
– Яким має бути новий мер, враховуючи ситуацію в державі?
– Я вже казав, що мав прорахунки щодо кадрової політики. Але треба завжди бути чесним перед самим собою. Я завжди з громадою. Я не був замішаний в жодному корупційному скандалі. Наше місто маленьке, увесь бізнес знайомий між собою і знайдіть мені чоловіка, який може сказати, що Анушкевичус брав чи вимагав хабар.
Україна знаходиться в стані війни. АТО – це таке аморфне поняття. Насправді в нас йде війна. Вже більше року. І на посаді очільника міста повинна бути людина чесна і порядна, яка є патріотична і в контексті підтримки бійців АТО. Поспілкуйтесь із ветеранами АТО. Вони вам скажуть свою думку про Анушкевичуса. Оцінювати мою діяльність мають люди. Людина, що обійматиме посаду міського голови, повинна робити максимальний внесок в нашу перемогу.
– В яких напрямах розвитку міста нам бракує і треба додати?
– Взагалі, нам бракує єдності. Коли йде війна, ми всі маємо забути про внутрішні суперечки. Давайте переможемо, а тоді будемо наводити лад і в своїй хаті.
Якщо по галузях – багато справ в комуналці. Ви бачите, який величезний об’єм робіт зроблено за останні роки: всі дороги, дитячі садочки, всі об’єкти, які робляться та здаються в експлуатацію – це здобутки громади.
Є поняття «я», а це поняття внутрішній егоїзм, який аж пре з деяких політиків у вигляді білбордів, статей, вивісків на дверних ручках по квартирах. Я послуговуюсь іншим: «ми». Ми зробили.
І ми ще багато зробимо. Нагальним стоїть питання бічних доріг міста. Цього року планували завершити ремонт вулиць Озаркевича та Кармелюка, але наштовхнулись на проблеми з каналізаційними комунікаціями.
Безумовно, є питання енергоефективності. Дошкільна освіта – потрібно закрити питання черг і відпаде проблема корупції при прийомі в заклад. Корупцію породжуємо ми самі. Не давайте, якщо вимагають. Для цього є відповідні органи.
Майбутня каденція має закрити питання дворів, внутрішньобудинкових проїздів. За наступні 5 років вони мають виглядати по-європейськи. Так, як в свій час ми робили показовий двір на розі вулиці Бандери та Коновальця. Двори мають мати і дорожнє покриття, і тротуари. І, безумовно, утеплення панельних будинків. Якщо їх не утеплювати – вони складуться, як карткові будиночки. Я жив у панельному будинку і знаю, що це таке зимою.
Є плани щодо електроенергії. На балансі міста каналізаційні установки, які виробляють електроенергію для потреб комунальних підприємств. Вартість такої енергії значно менша. Якщо поставити п`ять таких установок в межах міста, тоді можна говорити про іншу вартість електроенергії для населення.
– Скажіть, ви готові до конкурентної боротьби?
– Я завжди готовий до бою. Я готовий до чесної конкурентної боротьби без бруду. Якщо говорити про запал, то дитинство, юність проведені у дружбі зі спортом. Плюс гени. Щодо моральної втоми – вона накопичується. Всі були свідками, як не просто мені було працювати з депутатським корпусом, під час попередніх каденцій.
На сьогоднішній день у мене не використані три відпустки.
Останні два тижні перед інтерв`ю я провів у Маріямполі, у тещі, де на березі Дністра чотири доби відпочивав на самоті лише із своєю собакою. Цих двох тижнів вистачило цілком, щоб набратися сил.
– Враховуючи війну в країні, наскільки тепер нашим містом зацікавлені інвестори?
– Деякі люди, з якими я колись був в добрих стосунках і які продались, кажуть, що в місті «темно».
Неприпустимо, коли кандидати поливають місто брудом. Наприклад, нещодавно я був в Едмунтоні (США), так, там таких політиків множать на нуль. Політиків потрібно обирати за ідею.
Наше місто фантастично красиве. На сьогоднішній день Івано-Франківськ в трійці лідерів за вливанням інвестицій. Інвестицій ми отримуємо більше, ніж сусідній Львів у півтора рази. Буквально недавно підписали угоду з неурядовою норвезькою громадською організацією SID forum Ukraine, що є дочірньою організацією від SID forum Norway, про надання в безоплатну оренду приміщення більше 400 кв. м. по вулиці Гординського, 10. Метою організації є створення IHUB – бізнес-інкубатора. Це поняття значно ширше. Адже в центрі будуть проводитись тренінги, конференції, розроблятимемо бізнес ідеї, інвестиційні проекти. Там буде IT-центр, адже Франківськ має хороші традиції IT-техологій. Маємо багато талановитої молоді, якій треба давати шанс. Щоб програмний продукт розроблявся тут і продавалась за кордон. Над цією ідею я працював два роки.
– Що цікавить інвесторів?
– Інвестори – це бізнесмени. Їх цікавить вигода. Будь-яка продукція має собівартість. Електроенергія, газ, матеріали і зарплатня. Так от, порівняно із Європою, в нас дещо менша вартість матеріалів, енергоносіїв і безумовно менша зарплатня. Тобто люди згідні добре працювати за менші кошти, ніж в тій же Європі. Це й приваблює інвесторів.
– Вас з пані Лідією називають франківською «сім`єю Клінтонів». І Ви і Вона ведете активне суспільно-політичне життя. Як Ви це поєднуєте?
– Моя дружина активно займається волонтерством. Моя діяльність не стільки політична, як господарська. На цій посаді політика заважає. В цьому плані нас можна порівняти з сім`єю Клінтонів. Дякувати Богу у мене немає Моніки Левінської, а моя дружина не збирається йти в політику. Наступного року ми святкуємо 30 років нашого одруження та 35 років нашого знайомства. Я вважаю, що мені дуже повезло з дружиною. Для мене не є проблемою помити посуд чи позамітати. Крім того, я гарно готую. Довіра є, рішення приймаю я. Єдине, до чого я її не допускаю – це прасування штанів. От сьогодні, наприклад, я знаю, що вона повернеться пізно, і тому на господарстві я. Взаємопідтримка, взаємоповага і спільна позиція – це основа. Я дякую Богу за свою дружину!
– Що найважче на посаді мера за 10 років?
– Важко, коли тебе не розуміють. Важко, коли люди, які декларують свій патріотизм до міста, до держави, до людей насправді вимірюються любов`ю до глибини власної кишені. Коли ти зіштовхуєшся з нерозумінням та подвійними стандартами, викладеними цинічними способами, на які довірливі люди клюють. Тому я дуже хочу, щоб на місцевих виборах, коли людям роздаватимуть «гречку», а її роздаватимуть, і у вигляді самої гречки, і у вигляді екскурсій, сприяння чи грошей, власне, способів безліч. Мені б дуже хотілось, щоб Франківськ, П`ємонт демократії, місто освічених людей, не дало можливості себе купити. Якщо люди не поведуться на гречку – склад міської ради буде набагато якіснішим.
0
1
0
0
0
