Україна і Захід: любов без відповіді

Півтора року перебування України на передовицях провідних медій поступово змінюють думку світової спільноти про бідну, але дуже мрійливу країну з-понад Чорного моря. Ґлобальне опитування від американської організації Pew Research Center засвідчило, що на Заході зростає рівень підтримки України як потенційного члена Європейського Союзу та НАТО. Та це не мало б надміру втішати українців. Політичні реверанси Україні — це спроба компенсувати неповороткість Заходу в низці інших знакових для офіційного Києва ідеях.

 

Як приклад згадаймо про такий парадокс: країни НАТО починають загалом прихильно ставитися до євроатлантичних прагнень України, але вони не готові надати українській армії озброєння, а також відхрещуються від можливої участі у воєнних діях в разі атаки Росії на котрогось із чинних членів НАТО (поминаючи вже Україну). Міжнародна спільнота також виступає проти посилення санкцій щодо Росії.

 

Тенденції поступово міняються на краще. Але Україні важливо багато працювати. І, як бачимо, облишити всілякі ілюзії.

 

Членство, може, й дамо. А зброю — ні

 

Pew Research Center опитав понад 11 тисяч респондентів у восьми країнах НАТО: Іспанії, Італії, Канаді, Німеччині, Об’єднаному Королівстві, Польщі, Сполучених Штатах Америки та Франції. В Україні дослідження охопило всі реґіони, за винятком Криму, Донецької та Луганської областей. Опитування також провадили у Росії. Анкетування тривало між 6 квітня та 15 травня.

 

Генеральна думка західної спільноти: Захід готовий політично та економічно підтримувати Україну — однак не хоче втягуватися у воєнний конфлікт. «Вони [країни Заходу] підтримують надання економічної підтримки багатостраждальній Україні, але набагато менш прихильно ставляться до того, щоб зробити щось іще», — зазначають  автори дослідження. Відстороненість Заходу, зокрема, виявляється у ставленні до можливого нарощення санкцій проти Росії. Найбільше прихильників посилення фінансового тиску є в Польщі — 49%; для порівняння, у США — лише 28%, а в Німеччині — 20%.

 

Ставлення країн НАТО до способів підтримки України: фінансові
вливання, вступ до НАТО, вступ до ЄС, постачання озброєнь

 

Найбільш скептичною до України залишається громадська опінія Італії та Німеччини. Країни, що їх, вочевидь, поєднує певний «комплекс провини» перед Росією у ракурсі Другої світової війни, найменше з-поміж інших підтримують ідею вступу України до ЄС та НАТО. Вони також найбільше не згодні постачати НАТОвські озброєння офіційному Києву. Зокрема, вступ України до ЄС схвалюють лише 37% італійців та 41% німців, інтеґрацію України з НАТО — відповідно 35% та 36%, і це набагато менше, аніж в інших анкетованих країнах. Зате 71% громадян Німеччини годяться на надання Україні економічної підтримки. Натомість в Італії цей показник найменший з-поміж усіх респондованих країн — 44%.

 

Зазначмо, що Кремль дуже добре відчуває цю тріщинку в мурі європейської спільноти. Цього місяця до Рима нагодився Володимир Путін — його візит, до речі, збігся з річницею оголошення диктатором Беніто Муссоліні війни Франції та Великій Британії.

 

Опінія країн НАТО поволі зріє до того, щоб розглядати Україну як потенційного союзника альянсу. Пересічно приєднання офіційного Києва до Північноатлантичного договору схвалюють 57% мешканців у досліджуваних країнах НАТО. Вступ України до альянсу найпалкіше підтримують за океаном: у Канаді — 65% респондентів, у США — 62% (саме завдяки Північній Америці українська євроатлантична політика й вийшла на позитивні оцінки). У Європі найприхильнішими до цього є: Польща — 59%, Об’єднане Королівство та Іспанія — по 57%. Порівняно з 2009 роком число прихильників вступу України до НАТО подвоїлося у США, Об’єднаному Королівстві та в Іспанії.

 

Розбіжності між українцями та мешканцями Заходу в поглядах на вступ
до НАТО, фінансову підтримку, постачання озброєнь, вступ до ЄС

 

 

В опитуванні привертає увагу той факт, що усереднена думка Заходу щодо прийняття України до НАТО набагато позитивніша, аніж щодо постачання Україні озброєнь: 57% проти 41%. Зокрема, хоч Іспанія й прихильна до розширення альянсу на береги Дніпра, проте вона істотно вицофується, коли йдеться про надання Україні озброєнь з країн НАТО: «за» — лише 25%. Польща найбільше прихильна до збройного посилення офіційного Києва — 50%.

 

Ахіллесова п’ята стаття

 

Небажання країн НАТО втручатися у збройні конфлікти — то не лише «українська специфіка». Більшість мешканців держав, які об’єднані парасолькою альянсу, не бажають встрявати у війну з Росією, навіть коли йдеться про гіпотетичний напад кремлівських військ на котрусь із країн НАТО, що межує з РФ. Так, на запитання «Якщо Росія встряне у серйозний мілітарний конфлікт з одним зі своїх сусідів, що є союзником НАТО, як Ви думаєте, чи мусить або не мусить Ваша країна застосувати збройні сили для захисту тієї країни?» 48% респондентів в анкетованих державах відповіли, що ні; 42% вважають, що країну-жертву доведеться захистити.

 

Найвищу готовість стати на захист сусідів Росії демонструє суспільна опінія США — 56%, та Канади — 53%. Ще три держави схвалюють операцію не абсолютною, але відносною більшістю: Об’єднане Королівство — 49%, Польща та Іспанія — по 48%. При тім саме в Польщі найбільше зосереджена найбільша частка респондентів, які вважають, що Росія загрожує своїм сусідам, — 70% (у такому разі чи не замалі ті 48%, готових стати на захист сусідів?). Найпасивнішими є Франція, Італія та Німеччина, де превалює думка про невтручання у воєнні дії.

 

Готовість країн-членів НАТО заступитися за союзника, який зазнав
нападу Росії: «проти» і «за»

 

 

Отже, славнозвісна 5-та стаття Північноатлантичного договору залишається без реальної підтримки тамтешніх громад. Не дивно, що в країнах НАТО висловлюють готовість прийняти до своїх лав Україну — адже це, на думку спільноти відповідних країн, не зобов’язувало би встрявати у війну заради російського сусіди.

 

До речі, ось відповіді самих українців на ті самі запитання: 53% підтримують вступ України до НАТО, 54% прагнуть посилення держави за рахунок альянсової зброї, 67% хочуть до ЄС, 71% підтримують отримання економічної підтримки з країн Заходу.

 

Ясна річ, ці питання дістають різну оцінку у північно-західній та південно-східній частинах країни. Соціологи констатували, що Україна, незважаючи на понад рік російської аґресії, й досі залишається поділеною у поглядах на зовнішню політику та сам конфлікт на Донбасі. Так, на заході вступ до НАТО підтримують 68%, а на сході — лише 34%; отримання збройної підтримки — 66% на 38%. Що об’єднує українців, то це небажання вступати до Євразійського економічного співтовариства: 82% на заході та 61% на сході вже мають досить розмов про митні союзи та «є-е-пи».

 

Росія на виправданні

 

Позиція Заходу щодо винуватців війни на Донбасі неоднозначна. З одного боку, в усіх збаданих країнах відносною більшістю переважає думка про те, що призвідником конфлікту є Росія. Однак у декотрих державах мешканці вагаються: там відповідальність ділять між Кремлем та сепаратистами. У Німеччині 29% вважають, що винуватцем кровопролиття є Росія, а  25% — що сепаратисти. В Італії 29% звинувачують Москву, а 22% — «ДНР/ЛНР». Єдина держава, де абсолютна більшість громадян винуватить у конфлікті Росію, це Польща (57%). Щодо інших країн, то у Франції — 44%, США — 42%, Об’єднаному Королівстві — 40%, Канаді та Іспанії — по 37%.

 

 

Хто винен у розпалюванні конфлікту в Україні

 

Доволі цікаве становище у Франції: там украй мало респондентів, котрі не знайшлися би з відповіддю на запитання анкети (якихось 2%). Щодо інших варіантів відповідей, то західну спільноту як провокатора конфлікту найбільше згадували під час опитування в Німеччині (12%), а Україну найчастіше звинувачували французи (14%) та мешканці США (13%).

 

Хоча, можливо, буде несправедливим обурюватися Заходом через млявість його оцінок, адже і в Україні чималим є відсоток осіб, які не добачають провини Росії у розпалюванні війни. Лише третина мешканців південного сходу (33%) однозначно покладають відповідальність за бойові дії на Росію. На північному заході цей показник теж не є захмарним — 56%. Варто звернути увагу на те, що під час опитування дуже багато респондентів завагалися з відповіддю: 36% на сході та 22% на заході. Вочевидь, учасники дослідження тяжіли до поліваріантних відповідей, вважаючи винуватцями і Росію, і сепаратистів, хоча, можливо, країни Заходу і Росію абощо (вкотре подивуймося однозначності французів).

 

Росію не перененавидиш

 

Загалом беручи, Захід далі розчаровується Росією. У країнах ЄС позитивна думка про росіян упала з 63% у 2013 році до 31% у 2015-му. Сполучені Штати зневірилися за той самий проміжок часу з 51% до 15%.

 

Проте росіяни концентрують вищий рівень неґативу до Заходу. Зневагою до США сповнені 81% росіян, до НАТО — 80%. Половина росіян упевнені, що винуватцем війни на Донбасі є Захід. Український «хунто-уряд» у цьому рейтинґу дуже відстає із 26%.

 

Рівно половина росіян також вважає, що головна мілітарна загроза для їхньої країни — НАТО.

 

Російське суспільство схвалює політику своєї держави щодо України. 83% відсотки респондентів позитивно відгукнулися щодо політики Володимира Путіна в «українському питанні». Рівно така сама частка — 83% — виступає проти вступу України до НАТО. А понад дві третини опираються приєднанню України до ЄС.

 

На тлі війни та зухвалого брязкання зброєю в Росії стрімко зріс рівень національної гордості. Своєю країною пишаються 63% росіян, і це найвищий показник за всі роки опитувань Pew Research Center. Для порівняння, у 2013 році, перед зривом Асоціації між Україною та ЄС і перед початком Майдану, «государством» пишалися тільки 29% громадян РФ.

 

Ще одна «любов» без відповіді

 

Відносна більшість українців, 47%, вважає, що найліпший спосіб вирішити конфлікт на Донбасі — це переговори із сепаратистськими організаціями та Росією. Менш як чверть (23%) вважає, що протистояння належить закінчити у збройний спосіб. Мешканці сходу більше підтримують переговори, аніж резиденти заходу (56% проти 40%), хоч це й залишається найприйнятнішим варіантом закінчення війни для всіх реґіонів. Провадження переговорів найбільше схвалюють в областях, прилеглих до зони АТО, — майже дві третини опитаних.

 

Погляди українців на способи вирішення конфлікту на Донбасі та його
майбутній статус

 

Та хоч українці по обидва боки Дніпра і виступають за мирний процес, вони по-різному бачать вислід переговорів. Більшість — 51% — сподівається, що після перемовин Донбас залишиться у складі України в тому самому статусі, що й перед початком «русской вєсни». Рівно третина готова надати Луганщині й Донеччині більше автономії. На заході більше покладаються на звиклі повноваження Донбасу (61%) і не надто схвалюють ідею автономізації (27%). На сході 37% опитаних вважають, що Донеччина й Луганщина мають зберегти старі повноваження, натомість 41% підтримують надання більшої незалежності реґіонові. Найбільше ентузіазму щодо автономії виявляють у прилеглих до зони АТО областях — 45%.

 

Погляди українців на способи вирішення конфлікту на Донбасі та його
майбутній статус

Поза тим, жоден з берегів Дніпра не готовий попрощатися з Донбасом. З-поміж респондентів 4% вважають, що «ДНР» і «ЛНР» мають стати незалежними державами, а 2% — що вони мали би приєднатися до Росії. Разючих реґіональних відмінностей у поглядах українців на сепарацію Донбасу немає.

 

   Автор: Володимир СЕМКІВ

   Джерело:  Збруч

 

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Попередня : У мережу потрапили нові фото імовірного iPhone 6S
Наступна : Антоніо Тарвер викликає Кличка на ринг

Про автора

Читайте також

Вхід

Зареєструватися
×