У неділю, 20 березня, в російському Ханти-Мансійську мав фінішувати біатлонний сезон-2015/2016 гонками з масовим стартом на етапі Кубка світу.
Проте через ураганний вітер, під напором якого не встояла навіть освітлювальна щогла, завершальні старти скасували й результати року утвердили ті, які сформувалися станом на 19 березня, повідомляє Станіславське ТБ з посиланням на BBC.
Отож,більш детально про український біатлон: з травмами, допінгом і медаллю.
У чоловіків п’ятий сезон поспіль королем залишається француз Мартін Фуркад. Натомість у жінок Великий кришталевий глобус здобула Габріела Соукалова, яка стала першою в історії чешкою, володаркою Кубка світу з біатлону.
Для України ця зима стала неоднозначною. Жіночій естафетній команді для першої в історії командної перемоги в загальному заліку Кубка світу не вистачило лише очка, але поряд з тим був допінговий скандал, пов’язаний із травмами спад сестер Семеренко і безмедальний чемпіонат світу в норвезькому Голменколлені. Вийшло, що ситуацію на мундіалі врятували чоловіки. Єдину українську медаль світової першості здобув Сергій Семенов.
Епоха змін
Після завершення першого післяолімпійського сезону керівництво Федерації біатлону України вирішило змінити наставника жіночої збірної. Григорія Шамрая, особистого тренера Валентини і Віти Семеренко, який очолював команду в сезоні-2014/2015, замінив словенський спеціаліст Урош Велепець, котрий до того тренував збірну своєї країни. Контракт з новим наставником розрахований до завершення Олімпіади-2018 в корейському Пхенчхані. Шамрай у свою чергу залишився у штабі в статусі одного з помічників.
Вже під час літніх зборів Велепець зумів покращити моральний мікроклімат в колективі. А перші плоди роботи стали помітними на старті сезону. На першому ж кубковому етапі в шведському Естерсунді Олена Підгрушна, яка попередній рік пропустила повністю, виграла два третіх місця в спринті й індивідуальній гонці.
“Такої сильної Підгрушної я ще не бачив” – підсумував побачене президент Федерації біатлону України Володимир Бринзак.
Власне, Олена була лідером команди впродовж усього сезону. Її внесок в успіхи естафетної команди можна назвати визначальним. На кубковому етапі в німецькому Рупольдінґу Україна здобула перемогу в естафеті після того, як Підгрушна потужним ривком обійшла лідера збірної Німеччини Лауру Дальмайєр.
Командні досянення Олена підкріпила особистим першим місцем у спринтерській гонці на етапі в канадському Кенморі. Капітана української збірної вважали однією з основних претенденток на медалі й на мундіалі в Голменколлені.
Однак там Підгрушна виступила не надто переконливо. Причина – функціональний спад, котрий намітився в наслідок частих стартів і зміни часових та висотних поясів. Річ у тім, що тоді як чимало провідних спортсменів, бажаючи успішно виступити на мундіалі, пропускали бодай один із американських кубкових етапів, Підгрушна в Кенморі й Преск-Айлі (США) була задіяна повноцінно.
Так чи інакше, в загальному заліку Кубка світу Олена посіла сьоме місце. Цей результат є найвищим досягненням 29-річної тернополянки за дев’ять років дорослої міжнародної кар’єри. Досі найвищим показником Підгрушної вважалася восьма позиція в генеральній класифікації сезону-2012/2013.
Читайте також: Заступник мера Івано-Франківська на милицях зустрічав дружину в аеропорту. ФОТО/ВІДЕО
Норвезький провал
Між тим, на чемпіонаті світу в Норвегії невдало виступила не лише лідер української команди, а й інші досвідчені біатлоністки. Вперше з 2009 року жіноча команда України повернулася з мундіалю без медалей. Тренерський штаб помилився з виходом команди на пік і через це українки, провівши успішний сезон, втратили нагоду вперше в історії посісти перше місце в естафетному заліку Кубка світу. Фінішуй команда в Голменколлені не п’ятою, а бодай четвертою, Малий кришталевий глобус нікуди не дівся б. В підсумку ж відставання від німкень склало лише один пункт.
Велепець пояснив причини невдачі поганим станом здоров’я спортменок. Це справді так, адже ще в гіршому стані, ніж Підгрушна, до мундіалю підійшла Валентина Семеренко, котра у сезоні-2014/2015 посіла в генеральній класифікації Кубка світу підсумкове третє місце.
Цієї ж зими Валентина боролася з постійними проблемами зі спиною і виступати на повну силу не могла. Найвищим особистим результатом Валентини у сезоні-2015/2016 є дев’яте місце в гонці переслідування на кубковому етапі в італійській Антерсельві.
Ще одна партнерка Підгрушної і Валентини Семеренко за золотою олімпійською командою зразка Сочі-2014 Віта Семеренко другий сезон поспіль пропускає через проблеми зі спиною. Наразі тренери не беруться стверджувати категорично, чи зможе спортсменка повернутися у великий спорт взагалі.
Допінг-скандал
Зрештою, обойма жіночої збірної виглядала вкомплектованою й без Віти. Продовжує прогресувати ще одна олімпійська чемпіонка в естафеті, 25-річна Юлія Джима. Її підсумкове 13-те місце в загальному заліку Кубка світу – наразі найвище у кар’єрі.
Суттєвого прогресу досягла також 23-річна чернігівчанка Ірина Варвинець, котра була найкращою поміж українок на чемпіонаті світу в Голменколлені. На всіх чотирьох особистих стартах мундіалю вона була в 20-ці найсильніших і якби не єдиний промах в індивідуальній гонці на 15 км, фінішувала б у числі призерок.
Ці досягнення можна вважати справді визначними з огляду на те, що в жовтні 2012-го з Варвинець трапилося нещастя, котре ледь не коштувало їй життя. Під час тренування в рідному місті Ірина потрапила під колеса автівки, котра несподівано виїхала на трасу. Очевидці стверджували, що юній спортсменці тоді сильно поталанило, що ДТП обмежилося зламаною ключицею та струсом мозку.
Проте на початку сезону-2015/2016 до основної четвірки української збірної Варвинець не входила. Тренерський штаб був схильний більше довіряти натуралізованій росіянці Ользі Абрамовій. Та довіру начебто виправдовувала. Аж до того часу, поки не дав позитивного результату взятий у середині грудня допінг-тест. Сама Абрамова стверджує, що препарат мілдронат вона під час хвороби вживала ще тоді, коли він не був у списку заборонених.
Наразі остаточного рішення стосовно Ольги ні Антидопінгова аuенція, ні Міжнародний союз біатлоністів не прийняли. Окрім дискваліфікації самої спортсменки, відповідні органи можуть анулювати результати української команди в естафетних гонках, у двох естафетних гонках, в яких виступала Абрамова. Це автоматично означатиме втрату другого місця. В будь-якому разі, нижче п’ятої позиції в Кубку націй, яка дає змогу у наступному сезоні заявляти в кожній дисципліні по шість спортсменок, українки не опустяться.
Рятівна нагорода
Травми і допінг-скандал дошкуляли у вже минулому сезоні й чоловічій команді України. Щоправда, той же мілдронат спеціалісти з WADA знайшли в організмі 22-річного Артема Тищенка, який до основної команди лише підбирався.
А ось травми завадили продемонструвати свій максимум відразу двом лідерам збірної. 24-річний тернополянин Дмитро Підручний у цьому сезоні запам’ятався фантастичною боротьбою з норвежцем Тар’єєм Бьо на кубковому етапі в Рупольдінґу. Третє місце в гонці з масовим стартом скандинав відстояв, пересікши фінішну стрічку лише на секунду швидше за українця. Втім, через проблеми зі спиною Дмитро стабільністю похизуватися не міг, а значну частину чемпіонату світу в Голменколлені взагалі пропустив.
Турбувала спина й лідера чоловічої збірної, володаря Малого кришталевого глобуса як найсильнішого в індивідуальних гонках у сезоні-2015/2016 Сергія Семенова. Зрештою, навіть попри це Сергій проявити себе зумів. 21-ше місце у загальному заліку Кубка світу – то наразі найліпша підсумкова позиція у його кар’єрі. Крім того, Семенов виграв єдину медаль української збірної на мундіалі в Голменколлені. Він здобув бронзу в спринті.
До Семенова українські чоловіки брали медалі світової першості лише двічі в історії. До однієї з них. Здобутої в естафеті на мундіалі-2011 в Ханти-Мансійську, причетний і сам Сергій, котрий тоді здобув бронзу разом із Андрієм Дериземлею, Олександром Біланенком і сергієм Седнєвим. Ще одну бронзу на чемпіонаті світу-2007 у спринтерській гонці здобув Дериземля.
Прощання з Його величністю
У розрізі ж світового біатлону сезон-2015/2016 залишиться в історії як останній у кар’єрі Уле Ейнара Бйорндалена. Зі спортом великий норвежець збирався попрощатися ще у 40-річному віці, відразу після п’ятої в своїй історії Олімпіади.
В Сочі Бйорндален виступив успішно – здобув золото в спринті та змішаній естафеті, довівши кількість олімпійських нагород найвищої проби до восьми. Однак відтермінувати завершення кар’єри на два роки скандинав вирішив після того, як Голменколлен отримав право провести чемпіонат світу-2016. Уле Ейнар вирішив, що буде символічно, якщо зі спорту він піде вдома.
Зрештою, не можна сказати, що Бйорндален впродовж сезону-2015/2016 жив лише домашнім мундіалем. На кубкових етапах він тричі входив до числа призерів в особистих гонках, а ще двічі потрапляв до трійок в складі естафетної команди.
В Голменколлені ж Бьорндален здобув відразу чотири медалі – золото в естафеті, срібло в спринті і гонці переслідування й бронзу в мас-старті. Тим самим, Бьорндален завершив виступи 20-разовим чемпіоном світу і володарем шести Великих кришталевих глобусів. Наразі усі ці досягнення в купі з найбільшою кількістю золотих олімпійських нагород залишаються в історії біатлону рекордними.
0
0 
0
0
0
0
0
