4 вересня в приміщенні Обласної бібліотеки імені І.Франка відбувся круглий стіл присвячений пам`яті Василя Стуса на тему: «Народе мій! До тебе я ще верну…».
Саме сьогодні минає зо років, як за досі не з`ясованих обставин в одному із найстрашніших таборів СРСР Кусино Пермської області, загинув поет світового масштабу, перекладач, громадський діяч Василь Семенович Стус.
Засідання круглого столу відбулось за ініціативи Віталія Перевізника – голови громадської ради при ОДА та ГО “Громадський інститутит аналітики”, за участі відомих івано-франківських літераторів, науковців, психологів, студентів і просто небайдужих людей, які прагнули вшанувати цю знакову для України постать.
На засіданні читали поезію Стуса українською та англійськими мовами, говорили про роль Василя Стуса, як поета і як безкомпромісного і незламного героя України, претендента на Нобелівську премію, наводили паралелі із сучасністю.
Голова Спілки письменників Івано-Франківська Євген Баран, вважає, шо Василь Стус:
“Це не просто спогад чи пам’ять – це вічний набат, який будить український народ, це та безкомпромісність, якої нам всім бракує. Василь Стус – це одна з небагатьох постатей, що не йшов на компроміси з власною совістю, завжди залишався вірним собі, ніколи не зраджував свого внутрішнього єства, свого українсва і свого вибору”.
В листі до Дзюби поет писав:
“Ми не наскільки радикали, щоб нас садити в тюрьму, лише через те, що ми хочемо відстояти свою людську гідність. Це проблема не наша, ми не є мучениками, це проблема тієї влади “
Як і пророкував в поезії до свого народу поет – все ж повернувся 16-19 листопада 1989 року на Батьківщину, бо саме тоді відбулось його перепоховання разом із побратимами – Ю. Литвином та О.Тихим.
Як згадує Євген Баран:
“Тоді я навчався в Києві, 19 листопада відбулось перепоховання, і Ви знаєте, про Стуса в мене було настільки мало інформації, що між цією подією і побутовими речами, я вибрав останнє Я ще не знав тоді, хто такий Стус. Моє покоління про нього дізналося лише після його перепоховання , лише 1994 року вийшли шість томів його творів.”
Волонтер і громадська діячка Галина Литвин, вважає Василя Стуса по-справжньому великою людиною, яка звеличувала не себе, а свої ідеали. Стус мав традицію сповідатись перед собою щодня, цього вчив і свого сина Дмитра. Очевидно, це бачення: добре – зле, погане – гарне, заклалось ще з дитинства. У своїх ранніх творах Стус писав : “Сказитить легше, ніж буть самим собою”.
Цього року також виповнюється річниця виступу дисидентів в кінотеатрі “Україна” на прем`єрі фільму “Тіні забутих предків” 4 вересня в 1965 році. Після виступу В. Чорновола та інших, В. Стус звернувся до присутніх у залі “Хто проти тиранії, встаньте!”. Просто поет інакше не вмів, пізніше він напише:
“Я просто інакше не можу! І жити не можу спокійно, і не зможу! Я знаю, що за мною одного разу прийдуть, знаю свою долю, але я почуваю, що маю її прожити саме ось так.”
Викладач, громадський діяч Галина Дичковська вважає, що суть творчості і діяльності Василя Стуса набагато глибша, ніж просто написання поезій. На її думку, Стус, як і Тарас Шевченко, особи дуже політичні. Насамперед, це виявляється в тому, що Василю Стусу не дозволили дожити до вручення Нобелівської премії, на яку його висунули друзі. Цим поета хотіли визволити, але, на жаль, сталось навпаки – радянська влада вирішила його знищити остаточно.
На засіданні круглого столу також були присутні психологи. Галина Герасимів розповідала про різні емоційні тональності людей. Творчі люди володіють високою емоційною тональністю, але вони завжди були не вигідні владі, оскільки володіли ентузіазмом змінювати себе і світ навколо, а відповідно змінювати мислення цілої нації.
Професор Прикарпатського університету імені Василя Стефаника Іван Монолатій відзначає те, що студенти, на жаль, мало знають про сьогоднішню дату і про самого В. Стуса, це свідчить про загальне збайдужіння суспільства, яке можна умовно поділите на те, що воює і просто споживацьке.
Також на засіданні говорили про недосконалість шкільної програми загалом, необхідність її змінювати та про непопулярність і нерозуміння Василя Стуса та інших письмеників учнями. Висловлювалась думка, що програма з літератури складена примітивно і тенденційно – “або для ідіотів, або для геніїв”.
Студент С. Качинський вважає творчість і життєвий шлях Василя Стуса однією з важливих причин, завдяки чому треба любити Україну.
0
0 
16
0
0
0
0
