Василь Скрипничук, який майже три роки головує в Івано-Франківській облраді, свою другу відпустку проведе в зоні АТО. Що стало причиною його рішення, чи балотуватиметься він на місцевих виборах, чому «Свобода» гальмувала перспективний план утворення об’єднаних територіальних громад на Прикарпатті та як може змінитися конфігурація облради, Василь Скрипничук розповів кореспондентові Укрінформу.
– Василю Михайловичу, завершується ваша майже трирічна каденція на посаді голови Івано-Франківської облради. Як оцінюєте роботу депутатів шостого скликання?
– Якщо порівняти шосте скликання облради з першим, то воно і в підметки йому не годиться. Я можу порівнювати, бо був тоді депутатом. Перша рада складалася з тих безкорисних і безстрашних людей, які воювали, боролися за область. Потім уже мандат отримували люди, які мали багато своїх інтересів. З шостою працювати було складно. У ній були і ті, що відверто підігравали Азарову та Януковичу. Я бачив активність людей, а за рік-два ця показна активність пропала. Зникла зовсім, коли почалась війна. Ще помітним залишається волонтерство, а вже воювати нікому.
А 2013-2014 роки були надзвичайно напруженими. Починаючи від Майданів та завершуючи війною. Якщо брати найскладніші моменти, виникали незручності. Особливо у відношенні тих людей, які нібито робили і Революцію, і Майдан. Підкреслюю слово «ніби», бо багато людей справді щиро цим займались і роблять складну справу й дотепер. Утім, псевдопатріоти породили розшарування у суспільстві та спробу окремих політичних сил вплинути на свій розвиток, посилити вплив на політичні процеси. Пристосуванці були і залишаються, на жаль.
– Після початку бойових дій на сході ви тричі штурмували військкомат, аби отримати повістку в зону АТО, а свою останню відпустку провели на передовій.
– І наступну відпустку так само буду там. Вже з 21 вересня. У зону АТО ми відправляємо БТР, які знайшли наші люди. Для його ремонту вклали кілька десятків тисяч гривень. Відновили машину працівники Локомотиворемонтного заводу. Інженери, техніки трудилися й у вихідні, і після роботи заради того, щоб долучитись до захисту своєї України. Ще силами села Побережжя відремонтували УАЗ. Оцю техніку відвезу хлопцям на передову і там відразу залишусь.
– То виборчу кампанію ви теж проведете в зоні АТО?
– Я ще не знаю, чи мене висунуть кандидатом на ці вибори. Хоча, для мене це – не принципово.
– Вашу кандидатуру на вибори мала б висунути «Свобода», яку ви представляєте в облраді?
– Так. Я вже більше ні від кого не маю наміру йти на перегони. Мені вже пізно ходити по різних партіях. Не той вік (Василю Скрипничуку – 57 років, – авт.).
Мене вже менше цікавить бюрократична робота. Тим більше, в тих умовах, у яких я пропрацював останні три роки. Коли є 13 партій і кожне рішення залежить від одного-двох голосів, від того, чи прийде депутат на сесію, чи проголосує, від постійного пошуку консенсусу між різними за ідеологією групами. Подивимось, що буде після виборів.
– А події 31 серпня під Верховною Радою вас не збентежили? Адже і рейтинг «Свободи» відтоді падає?
– Ні. Не думаю. Радше навпаки. Відколи почали детальніше розбиратись, рейтинг «Свободи» зростає. Спочатку, справді, було нерозуміння ситуації. Втім, у нас є багато людей, які вже пройшли фронт. Вони кажуть, що одною гранатою не можна поранити 135 людей. Таких гранат у природі не існує. Значить, це було щось інше, інший вибуховий пристрій. Невідомо, хто ще стріляв, від чого поранення… Думаю, швидше за все, це була провокація, щоб відволікти увагу суспільства від, по-суті, зради української ідеї. Що б не казали, але той пункт 18 у положенні Конституції, надає спеціальний статус Донбасу. Він стане анклавом, який ніколи не буде українським.
– А чим підтверджується те, що рейтинг «Свободи» росте після цього випадку?
– У мережі Інтернет є коментарі, можна почитати. Нещодавно я мав розмову з керівником обласної організації ВО «Свобода» Василем Поповичем. Він сказав, що багато людей звертається після цих подій з тим, щоб вступити до «Свободи». І жодної заяви немає про вихід із партії. Це теж показник. Я не переконаний, що в судах, які почались, ми дізнаємось про щось більше. Та й судді вже не хочуть займатись чисто політичними процесами.
– Ви кажете, судді втомились. На Прикарпатті недавно завершився судовий процес облради проти Опозиційного блоку, діяльність якого депутати заборонили на Прикарпатті. Але щойно суд скасував це рішення, ви прокоментували, що «суд любить Опозиційний блок». Гадаєте, ця сила може зробити реванш на найближчих виборах?
– Не думаю. Але формування нової широкої коаліції, яку спостерігали в парламенті під час голосування за положення Конституції, підштовхує до думки, що все робиться саме для цього. На Прикарпатті такий реванш неможливий. Думаю, в облраді наступного скликання буде представлено менше партій. За моїми дослідженнями, які збігаються з соціологічними, понад 5% голосів наберуть чотири партії: «Свобода», «Самопоміч», «Батьківщина», Блок Петра Порошенка. Подолати цей бар’єр ще зможе Радикальна партія Ляшка.
– Децентралізація. Цій темі ви і депутатський корпус приділили чимало уваги. Вдалося утворити навіть 63 об’єднані територіальні громади (ОТГ). Що потрібно для їх подальшого розвитку?
– Фінансування.
– Але ж його обіцяють законотворці.
– Так обіцяють… Сама ж децентралізація включає не лише об’єднання громад. Має відбутися передача повноважень від органів державної влади до органів місцевого самоврядування. Тобто, створення виконавчих структур у радах, ліквідація державних адміністрацій та інше. Створення інституту префектів у тому числі. На мій погляд, у нас префекти матимуть чи не найкрутіші у світі повноваження. Основна їх робота полягатиме у контролі за органами місцевого самоврядування, їх роль – бути якоюсь надбудовою над ними,скасовувати окремі рішення, звертатись за цим до суду і при цьому – не відповідати ні за що. Тут я не бачу такої децентралізації влади, якої б хотілося.
Сам процес децентралізації після внесення змін до Податкового та Бюджетного кодексів показав, що у містах з’явилось набагато більше грошей, ніж було раніше. Тому почали ремонти доріг, реалізацію соціальних проектів та інше. Кошти надходять. Усе можна зробити. Втім, це має бути комплекс заходів, а не лише об’єднання громад. Якщо б бодай 50-60% надходжень до бюджету залишати на базовому рівні, не кажучи вже про 75%, то це б були самодостатні громади.
Треба сказати, що Верховна Рада нещодавно ухвалила документ, яким забрала повноваження від обласних рад щодо утворення ОТГ. Тепер досить рішення облдержадміністрації та уряду для їх утворення. Тому тепер обласна рада немає на це жодних повноважень.
– У кулуарах кажуть, що парламентська фракція «Самопоміч» гальмує децентралізацію, бо Садовому не подобаються префекти. «Свободівці» в облраді теж кілька разів провалювали перспективний план утворення ОТГ на Прикарпатті. Тягнибоку теж не подобаються префекти?
– Ні. У нас є жорстка позиція: якщо є префекти, то вони мали б отримати зворотній зв’язок на рівні області. Я розумію, що префект мав би впливати на всі процеси, які відбуваються в регіоні. Але якщо на нього в області ніхто не має жодного впливу, то ми отримаємо щось не те. Про це, справді, кажуть і у «Свободі», і в «Самопомочі». Коли є необмежені повноваження і нуль обов’язків, то це – односторонній процес.
– А як сьогодні ставляться прикарпатці до об’єднання громад?
– Переважно люди ставляться позитивно до цього. Усі давно побачили, що великого толку з місцевої ради та депутатів немає. Ці процеси на побутовому рівні мало хто аналізує. Особливо в контексті кількості депутатів. Для виборців те, скільки депутатів є у радах, не принципово. Для них цікаво, аби дорога була в селі, працювала школа, церква і так далі. Якщо через процес об’єднання громад це вдасться зробити, то це і буде справжнім успіхом децентралізації, яка з боєм, але починається.
Сьогодні ми маємо застереження від Мінрегіонбуду щодо 14 з 63 утворених ОТГ. Ніби вони не мають жодної підстави для існування. Утім, потім влада чомусь одній з них, Старобогородчанській, таки дозволила брати участь вже у цих виборах. Відтак, вона і ще дві – Верхнянська та Печеніжинська – у жовтні обиратимуть собі владу. Та ж Печеніжинська громада може стати абсолютно самодостатньою. І таких громад в області є кілька десятків.
– Чим відрізнятимуться місцеві вибори у цих трьох громадах від голосування в інших населених пунктах?
– Якщо там об’єдналися 4-10 сіл, то всі вони обиратимуть одного сільського голову і кожен собі – старосту. Менше обиратимуть депутатів до місцевої ради. Менше депутатів стане і в обласній раді. У наступному складі їх буде 84 (нині в облраді є 114 обранців, – авт).
– А з чим люди найбільше звертаються до вас та до обласної ради?
– Найбільше просять допомоги на лікування. Медичну галузь потрібно негайно змінювати. Ми вже десятки років говоримо про страхову медицину, а її досі немає. До мене щодня надходять десятки таких звернень. Серед них – і прохання від родин учасників АТО.
– Ця тема болюча для вас?
– Дуже. Особливо є багато нарікань на визначення статусу серед добровольців. Лише у легіоні «Свободи», а це і «Карпатська Січ», й інші військові формування, 21 людина загинула. Ті, які були у міліцейських батальйонах, ЗСУ, ще отримали статус. Але ось недавно до мене приходили двоє жінок з Богородчанського району. Їхні рідні загинули більше року тому. Досі навіть орден не можуть отримати. Ми штурмуємо центральну владу, бо питання квартири, землі та іншого для добровольців залишаються відкритими.
– А як вирішуються земельні питання для учасників АТО? Це правда, що окремі сільські голови їх відверто саботують?
– Правда. Вони просто дають відповідь, що вільних земель немає. І це частково відповідає істині. Для цього їм потрібно або розширювати межі населеного пункту за рахунок тих земель, якими відають державні адміністрації, або в когось їх відбирати. Але тоді землекористувач звернеться до суду і поверне собі ділянку. Якщо б раніше не віддали під «Буковель», сотні гектарів, сьогодні і там би знайшлась земля для військових. Де олігархи чимось володіють, там завше безпорядок і мало законного. Особливо, коли йдеться про виділення землі, води, лісу і подібного. Я в цьому вже переконався.
Утім, частково проблема вирішується. До речі , тут для вояків та їх сімей було б вигідним утворення об’єднання територіальних громад. Бо сьогодні земельними ділянками поза населеними пунктами розпоряджаються державні адміністрації, які не завжди поспішають їх віддавати. В об’єднаній територіальній громаді ради могли би самостійно приймати рішення стосовно земель для своїх вояків.
– А як ви ставитись до того, що тепер чимало бійців АТО відразу з фронту йдуть на вибори?
– Позитивно. Краще нехай прийдуть ці хлопці. Нещодавно до мене підходили активісти одного з об’єднання фронтовиків і сказали, що не підтримують жодної партії і на вибори не підуть. Переконаний, це – хибна позиція. Стояти збоку і сварити владу, не знаючи , що ж вона робить насправді, неправильно. Іди й подивися, як вона працює! Якщо ти побачиш, що влада не може, чи не хоче нічого робити, тоді роби про це заяви. А сварити владу і не спробувати її змінити зсередини – неправильно.
Прийдіть і станьте кращими! Пізнайте владу, зрозумійте її повноваження, можливості, компетенцію, приймайте правильні рішення! І не треба її критикувати. Щоправда, до обласної і районної ради можна зараз прийти лише через політичні партії. Але це не означає, що треба обов’язково отримати членство тої партії, яка висуватиме цих кандидатів.
– «Свобода» висуватиме на жовтневі вибори учасників АТО?
– Так. Будуть такі кандидати і до обласної ради, і до районних. Серед депутатів нинішнього корпусу в зоні АТО був лише я та Петро Шкутяк.
– Яка зараз там ситуація?
– Останні дні обстрілів майже немає. Утім, сутички, перестріли є. Мої друзі стоять у Пісках, у Водяному. Це біля Донецька. Хлопці воюють за аеропорт. Стоять там на смерть і навіть можуть відбити його, тільки-но буде команда.
– Нещодавно ви категорично відмовились від участі у Гуцульському фестивалі, заявивши, що вашої «ноги там не буде». Не змінили своє ставлення?
– І далі мене не буде на подібних заходах. Не можна робити свято, коли людей убивають. Тут ми веселимось, а там наші хлопці сидять у бліндажах і при 40 градусах спеки вимушені бігати у бронежилетах. Переконаний, це несправедливо і, по-людськи, – неправильно.
Очікую, що перед виборами нас чекають щоденні фестивалі. Я зараз тому і їду на передову, аби тут не брати участі у цих балах. У моєму військовому квитку написано, що я – старший писар діловодства. Це одна з моїх військових спеціальностей. Їду туди, бо хочу привести в порядок документи на усіх убитих і поранених. Окрім того, надаватиму бійцям юридичну допомогу. Я вже проконсультував десятки наших хлопців. Комусь дитсадок для дітей був потрібен, комусь квартира… Поки маю мандат голови облради, мені нескладно це робити. Шукаю в областях своїх колег і стараємось вирішувати всі ці проблеми.
0
0 
0
1
0
0
0
