“Хакер” із Верховинщини: історія бійця, який став одним з найкращих стрільців батальйону

Знаю Василя Кітлярука з часів навчання в Ільцівській школі. Хоча він молодший за мене, але на шкільних перервах часто разом з ним ганяв м’яча чи сидів за одним столиком у шкільній їдальні. Через кілька років могли бачитись на сільських дискотеках.

Про це розповідає  у статті Олег Гапчук – журналіст радіо “Вісті Верховини“.

Та доля вирішила познайомити нас дещо по-іншому пізніше, коли ми разом працювали у філії “Верховинський РЕМ” та виступали в одній команді КВК енергетиків “Гори по коліна”.

s17711714

Василь Кітлярук народився в селі Красник, у простій гуцульській сім’ї працьовитих, добрих, ґаздовитих людей. Змалку не боявся ніякої роботи і вмів усе, що мав би робити кожен парубок на Гуцульщині (закладати плоти, косити траву, рубати дрова, доглядати маржину). Надалі Василь усе більше цікавиться різними технічними новинками, а це були незвичні для нас на той час комп’ютерні приставки і тепер усім уже дуже відомий “Тетріс”. Далі дитяче захоплення переросло у професію. Вдома у Васі чи не в першого на селі з’явився персональний комп’ютер. Пам’ятаю, буваючи у нього вдома, завжди бачив гори дискет, СD-дисків та різних мікросхем. Тоді це було його життям.

У “Верховинському РЕМі”, де хлопець працює програмістом, проявляє себе сумлінним працівником, бере активну участь у робочому процесі і чітко виконує свої завдання. Тут його і застає п’ята хвиля мобілізації.

Він, як і багато чоловіків з району, отримує повістку до армії. Та стільки часу, скільки Василь провів біля моніторів комп’ютерів, не може пройти безслідно, і у нього різко погіршується зір. Про це кажуть йому не тільки друзі, але й лікарі. Та Василь вирішує твердо: він іде захищати свою державу.

n94IJaqYYig

Як сам каже: “Не тільки тому, щоб ця нечисть не дісталася рідних Карпат, а й за майбутнє своєї донечки, яку люблю більш за все на світі. Бо саме вона для мене є найдорожчою людиною у житті”.

Уже на полігоні Василь довів, що готовий захищати свій край і своїх рідних без жодного сумніву. Саме тут він отримує першу відзнаку – медаль “За відмінну бойову підготовку”. А далі був батальйон “Черкаси”. Здається, парадокс: проблеми з зором – та Василь стає одним з найкращих стрільців батальйону як у стрільбі з автомата, так і з гранатомета. Саме гранатометником сержант Василь Кітлярук з позивним “Хакер” служить у зоні проведення АТО.

Уже через три місяці служби в батальйоні “Черкаси” наш земляк отримує ще одну вагому відзнаку за охорону надважливих стратегічних військових об’єктів.

У Василя є ще один важливий друг – машинка для стрижки волосся, яку він ніжно називає “Маленький кіборг”. З перших днів служби Василь опанував ще й професію перукаря. Як каже воїн із Красника: “Мої зачіски носять більше тисячі побратимів на передовій, і я цим теж пишаюся”.

Нещодавно Василь побував у відпустці, зустрівся з дочкою, рідними, друзями, колегами. А ще виявив для себе неприємну річ: виявляється, що за його відсутності земельна ділянка в сусідньому селі Бистрець, яка йому належить, пішла “з молотка”. Спритні ділки просто її продали. Цією справою уже займається прокуратура, а боєць повернувся в пекло війни.

Після того, як батальйон “Черкаси” ввійшов у 72-у окрему механізовану бригаду ЗСУ, Василь поїхав на передову. Та перед тим були два страшні місяці під Авдіївкою. Довелося пережити не одну вогняну ніч. Василь з побратимами не раз потрапляли під рясний шквал вогню та обстріл з мінометів. “Тоді, коли, як бджоли, в голові роїлися різні думки, навіть думав, що загину, автомат у руках “закипав” так, що залишив опіки на пальцях. Дуже близько розірвалася міна і перших три хвилини після того не чув жодного звуку, а навкруги бабахкало так, що не дай, Боже. Але саме віра в Бога і спогади про щасливі дні, проведені зі своєю дочкою, допомогли вижити”, – ділиться Василь.

vUMqVL383wk

Зараз сепаратисти посилюють обстріли саме тих позицій, де стоїть його бригада, та Мінські угоди не дають “вжарити по повній”, але хлопці не падають духом і, як каже Василь, у честь перемоги Джамали їм все-таки дозволили влаштувати маленький салют, і це багатьох підбадьорило, вселило віру в перемогу України.

Уже наприкінці цього літа сподівається повернутися додому, бо дуже хоче бачити, як росте його донечка, а ще скучив за мирним спокійним життям.

-vNvON6-QwQ

 

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Попередня : Вступна кампанія 2016: скасування позаконкурсного вступу та обмеження кількості спеціальностей
Наступна : На виплату соцдопомоги в Івано-Франківську вже витратили понад 82 млн гривень

Про автора

Читайте також

Вхід

Зареєструватися
×