Франківський активіст: Коли у мене гостювали німці, вони назвали нашу забудову “дикою”

Денис Квасов – громадський активіст. Мешкає в Івано-Франківську.

Він – фрілансер. Розповідає, що свого часу відмовився від високооплачуваної роботи, бо йому стало нудно. Зараз займається різноманітнимим проектами, робить фотосесії.

У вільний час чоловік займається громадською діяльністю. Зокрема, він активно відстоював інтереси громади у справах забудови зеленої зони неподалік міського озера та покращення якості перевезення у маршрутках.

Нещ0давно Денис Квасов здійснив “урбан-поїздку” – подорож Європою з метою дослідити громадську та комунальну сфери життя тамтешніх міст.

Про забудови в Івано-Франківську, громадський транспорт, мерство, урбан-поїздку та український менталітет в інтерв’ю Stanislavske.TV

Розкажи, як виникла ідея такої поїздки? Чим керувався, коли прокладав маршрут?

Все було дуже практично. Моя жінка поїхала в Берлін по культурній програмі обміну і прожила там півроку. Від цього я і відштовхувався. Тобто, я їхав туди по неї, а вже по дорозі назад ми планували зробити таке коло Європою, заїхати до друзів. Вони мешкають у різних європейських містах і ми з дружиною хотіли роботи у них своєрідні чек-поїнти.

А урбан-поїздка?

Це я поєднав. Спочатку я хотів їхати по дружину, а потім ми планували три тижні повертатися додому. Але вийшло трошки інакше. В Берліні я побув тиждень у тих людей, в яких жила моя дружина. Вони, до речі, нещодавно приїжджали до нас у гості. Дуже кльові люди (сміється).

От, я тиждень пробув у них, а потім ми вирішили повертатися додому, тому що у моєї дружини були певні проблеми з ногою, і вона не могла так зі мною лазити, як я це роблю.

Я скоротив свою подорож з трьох до двох тижнів і поїхав до друзів у Голландію.

Чим європейські міста, зокрема Берлін чи Амстердам, відрізняються від українських?

Людьми. Більше нічим – вони з асфальту, каменю та дерев. 

І в чому ж полягає ця різниця?

У них зовсім інший менталітет. Не в плані гірший чи кращий – просто інший. В них була інша історія, і все те, що ми проходимо зараз, вони пройшли уже давно. І в них система вже сформована, а ми її формуємо. В нас безлад, хаос і зараз все лише починає впорядковуватись. А в них це все вже було як не 50 років тому, то 300 років тому. Тому в них інший світогляд, в них нема такого, як в нас постійно  – люди думають про завтра, бо ніхто не впевнений, що це “завтра” буде. А вони знають, що буде “завтра”, тому вони цим не паряться.

Вони планують на 20-30 років, і це нормально. А в нас і на 5 не заплануєш. Це проявляється і в зовнішньому вигляді. Їхня транспортна система давно налагоджена – в Берліні вона просто неймовірна! В Голландії вона абсолютно інакша, тому що там більше велосипедистів. 

У них порядок в головах і порядок на вулицях. В них нема такого хаосу з рекламою, з машинами, з паркуванням. Звичайно, що у них теж є і реклама, і машини, і “рагулі”. Там такі самі люди. Просто у них система вже давно працює, а ми її тільки робимо.

Давай більше про громадський транспорт. В Івано-Франківську ця тема дуже “болюча”.

Звичайно, Берлін з Івано-Франківськом порівнювати трохи некоректно, тому що масштаби не ті…

То може взяти за приклад якесь голандське місто?

Голандське теж не можна, бо гроші не ті (сміється). В них стільки грошей, що навіть не знають, де їх діти.

Може нам поставити цю планку і до неї рухатись?

Ну так. Тільки вони до цієї планки йшли 500 років, а ми йдемо лише 25. Нам є дуже багато чого взяти в них. Я вже казав – в них система працює, і нам просто треба її адаптувати, а не ламати голову і вигадувати щось нове.

По архітектурі європейські міста схожі на наші. Це не Америка і не сучасний Китай. Їхня модель нам підходить. Але в Берліні, наприклад, є метро і це основний вид транспорту. Звичайно, що у Франківську метро не світить навіть у перспективі, тому що з практичної точки зору його не треба. Замість метро ми можемо використати тролейбусну і трамвайну мережі. До речі, у Європі трамвай зараз переживає другий бум. Після того, як в 60-70-их роках лінії масово закривали, то тепер їх таке же масово відновлюють та добудовують. Вони зрозуміли, що “протупили”. І нам дуже важиво пройти цей момент – коли вони будували естакади, а зараз повертають трамваї. Нам дуже важливо не витрачати стільки часу та ресурсів даремно, не будувати ці умовні естакади і зразу приступити до трамваїв.

Ми можемо зробити основним видом транспорту тролейбуси та трамваї, а автобуси та малі маршрутки – допоміжними. 

Що цікаво, у них (ФРН – ред.) один квиток. Немає значення на чому ти хочеш їхати. Ти з квитком можеш пересідати стільки, скільки потрібно і їхати в пункт призначення. І мережа в Берліні така, що тобі не треба буде вигадувати щось, щоб дістатися з одного кінця міста в інший – докуповувати ще якісь квитки чи брати таксі.

Також в них чіткий графік руху і ти рідко коли чекаєш автобус довше 10 хвилин.

Я от слухаю твою розповідь про громадський транспорт, намагаюсь прив’язати це до наших маршруток і щось ніяк не в’яжеться…

А ти викинь з голови наші маршрутки і уяви, що тобі дають можливість зробити транспортну систему Франківська з нуля. Попри те, що я їх ненавиджу, маршрутки у Франківську актуальні на деяких маршрутах.

Можливо актуальні, але нещодавно запровадили обов’язкове обілечування, GPS-навігатори тощо. Але, по великому рахунку, цим мало хто користується. А про квитки я краще промовчу.

Скажу ще раз – ми в процесі, ми ще не виробили систему. Наразі в нас Африка – в нас хаос, безлад. І ми по-трохи починаємо все впорядковувати. Тим більше, це ж не можна зробити за відсутності грошей за рік. На це треба років 5-10. 

Мені здається справа не в грошах. Коли водій видає квитки пачками і каже, що вони йому непотрібні…

Ти правий, але я зараз про інше. Накприлад, з GPS-ом це дуже великий прогрес. Насправді багато людей цим користуються. 

З квитками є юридичний нюанс. Тут уже просто справа навіть не в грошах і не в міській владі. Справа в наших законах. Вони – дурнуваті. В нас маршрутки це не громадський транспорт, а приватне таксі, але воно маршрутне. Це приватний бізнес, який до громадського транспорту не має ніякого відношення. 

Квитки контролер може перевірити в трамваях чи тролейбусах, бо це громадський транспорт. В маршрутці контролер не може нічого перевіряти, бо це бізнес. 

То під обілечування треба прописувати закони?

Так, з юридичної точки зору квитки не працюють по цій причині. Це повинна зробита Верховна Рада. Місто для цього не має компетенцій. 

Має бути єдиний перевізник і він має мати єдину мережу з єдиним квитком. В принципі, в Івано-Франківську в планах це є, просто нема можливості для реалізації. І нема волі. 

Останніми роками в Івано-Франківську розпочався справжній “будівельний бум”. Як з цим у Європі?

В них в голові все по-іншому і будують вони кардинально інакше. Для прикладу, я питав німця, який у нас гостював, що його найбільше вразило. А він каже : “Ваші новобудови”. Він був в шоці з цих 10-12-поверхівок. І це він ще Києва не бачив. В Німеччині таке підривають, валять і більше не будують. Там таке можна зустріти у Східному Берліні, де була “совдепія”. Але і там це поступово зникає. У них будують будинки на 5-6 поверхів. Звичайно є бізнес та офіс центри, але це центральна частина міста. А щодо житлової забудови, то для них 6 поверхів – це вже здоровенний будинок. 

Це теж наш менталітет. Не знаєш, що буде завтра і треба купити квартиру, поки є гроші. Байдуже яка вона, яке розміщення, який вид з вікна. В нас це нікого не цікавить. А в них краєвид з вікна коштує більше, ніж сама квартира. Люди там переймаються горизонтом, щоб вони якось вранці не вийшли балкон і не побачили 50-поверхову новобудову. А забудівники, відштовхуючись від цого, створюють відповідну пропозицію.

Може тут справа не в менталітеті? В Україні зараз дуже непевна  економічна ситуація. Вона, в принципі, і раніше була такою. Ніхто не знає, що буде завтра…

Ні. Наприклад, в Чернівцях забудова йде зовсім не так, тому про них можна сказати, що не завжди є з чого вибрати. У Франківську будівельний ринок настільки насичений, що ти маєш вибір. І в місті мало, але є якісна забудова. Вона дуже рідкісна, тому що не затребувана. Якщо б люди хотіли, то її було б більше. 

Людям байдуже. Тим більше, більшість покупців взагалі не з Франківська. Люди заробили на заробітках закордоном і вклали гроші, щоб не “пропало”. І в цих квартирах навіть ніхто не живе, але вони є. З’явився потворний будинок, бо в ньому була потреба ринку. 

А як щодо зелених зон? Стільки таких є в європейському місті?

Берлін надзвичайно зелене місто. Німці над кожним деревом трясуться. Берлінці взагалі помішані на деревах і садять їх всюди, де тільки можна – на дахах, на балконах.

У Німеччині щільніть населення вища, ніж в нас, і тому в них це цінується. У них є шматочки дикого лісу посеред житлових районів, де з одного боку дороги будинки, а з іншого – ліс. Він може займати максимум гектар, його ніхто ніколи не прибирає. 

Там спочатку думають, а вже потім будують. 

В Берліні є одна особливість – під час Другої Світової війни він був дуже поруйнований, і до сих пір в центрі міста, де земля коштує шалених грошей, є “діри”. Тобто, там є місце для забудови, тому що раніше там був будинок, але його розбомбили. 

В нас, в Івано-Франківську, такий резерв теж є. Наприклад. “Промприлад” – величезний резерв, “Пресмаш”… Новий генплан передбачає розширення меж міста. В нас нема потреби в цьому. В нас є внутрішній резерв і без забудови зелених зон. Просто він не в центрі. 

Я б не сказав, що франківьке міське озеро знаходиться настільки близько до центру.

Близько до центру в Берліні і близько до центру в Івано-Франківську – це дуже різні речі. 

Але будують і зносити не збираються. 

Це жахливо. В мене є друзі, які колись заплатили за житло в ще непобудованому будинку. Бо так дешевше. Вони багато років сплачували, а в результаті їх “кинули”. І таких випадків безліч. А люди продовжують викидати гроші на вітер, платити за неякісне житло.

Я не розумію, як в таке можна вкладати свої кошти. Я б ніколи в житті за таке не заплатив грошей, які я тяжко заробляю. І всі ці люди – їм же гроші з неба не впали. Вони працювали в Італії чи ще десь, роками заробляли ті кошти, щоб вкласти в таку страшну “будку” з видом на сусідський телевізор у сусідньому вікні. 

В Івано-Франківську із забудовами взагалі велика проблема. Взяти хоча б будинок по Мазепи 35а, де люди собі банально піцу не можуть замовити, бо їхнього поверху за документами не існує. Мимовільно задумуєшся, де в світі ще таке моживо.

От його (німця, який гостював у Дениса – ред.) це найбільше вразило. Каже: “Оця ваша забудова – вона дика”. 

Щодо велодоріжок. В нашому місті встановили доріжки, але люди “пруть” по них, як по пішохідних переходах. Яка різниця у ставленні до велосипедів між Україною та Європою? 

Знову ж таки, в Європі це працює давно. В нас люди ще не привикли, бо такого раніше не було. Це нормально. Велодоріжки – це така штука, яку легко виправити, тому що в нас є де їх зробити і це не коштує таких мільйонів, як той же трамвай. 

А те що зробили на вулиці Шевченка – чи можна це назвати велодоріжкою?

На Шевченка просто вийшов “партак”, тут претензії до комунальників. Це не велодоріжка і навіть не велосмуга. Це звичайна червона бруківка, біля якої хтось випадково поставив знак. Там загальна пішохідна зона, де вільно можуть ходити люди і їздити велосипедисти. Хоча навіть там вже повно машин понаставляли. 

За останні два-три роки кількість велосипедистів збільшилась в рази. Навіть по “Веломісту”, подивитись “Велодень” (всеукраїнська акція, яка об’єднує тисячі велосипедистів у спільному велопробізі центральними вулицями своїх міст – ред.). Перший рік їх було близько 100, потім в районі 300. Цього року вже було більше 1100. 

З’являється велоінфраструктура, збільшується кількість велопарковок. До прикладу, в Берліні це теж не за один день з’явилось. Тож я в цьому питанні оптиміст. 

Це тільки почалося, а ми дуже нетерплячі. В європейців життя стабільне, і вони знають, що якщо є проект по будівництву нової лінії метро, то це довго. І ніхто цим не переймається. А в нас народ хоче всього і одразу.

На це є причини – 25 років нічого не робилося…

А ми що робили 25 років? Я що робив 25 років? Я взагалі нічого не зробив до минулого року. Претензії до нас самих. Хто вибирав всіх отих мудаків? І зараз вибрав? Ми самі винні у цьому, а не політики. Політики просто продукт наших неправильних дій, і вони не можуть діяти інакше. Йому дають в зуби портфель і кажуть: “На, кради”,  після чого він не може не красти. Зараз почалися якісь зміни, а до того було “глухо”. 

Чого Франківську зараз бракує найбільше?

Я думаю бракує волі щось робити. Її бракує і людям, і міській владі, адже ми всі є мешканцями Франківська. Просто одні вибирають, інші виконують. 

Ці вибори, які відбулись – вони не конструктивні. Ця міська рада, мер  – вони будуть не конструктивні. Але я бачу в цьому позитив, бо українці – це такі люди, яким чим гірше, тим краще. Поки ми не дожилися до Януковича, який розвалив все, доти ми не підняли зад і не почали щось робити. Так само буде і тут, просто в меншому масштабі. Ми допустили до поганої ситуації і це спонукатиме нас наступного разу зробити краще. 

Щоб ти зробив, якби став мером?

Найперше – я би хотів змінити підхід до вирішення питань. В нас “совдепія”. В нас Совєцький Союз. Всі ці бюрократичні процедури – насправді є можливість їх спростити, навіть без Верховної Ради. Але це нікому не треба, бо чим більше “муток”, тим легше вкрасти. 

Друге – я вважаю, що мер – це не є чоловік-оркестр, який має копати тротуари, робити велодоріжки і купувати в лікарню препарати. Мер – це такий вузол, який тримає докупи окремі інфраструктурні речі. Він повинен організувати їх роботу. Завдання мера – це створити якісну команду і контролювати її взаємодію. 

Як я вже не раз казав – нам просто потрібно взяти досвід Заходу і адаптувати його до наших умов, бо ми не Німеччина, не Голландія і навіть не Польща. Але в нас вже все готове. Наприклад, велодоріжки – це ж звідти прийшло і ми зараз повторюємо.  

Ще в нашому місті взагалі відсутня служба, яка б займалась залученням інвестицій. Гроші йдуть в Одесу, в Львів, а у Франківську з цим “глухо”. Цим ніхто не замається. В нас “царьки” сидять на потоках і їм нормально, їм не треба того. 

Подивитися лише на Львів, як вони працюють з тими ж ІТ-шниками! Вони запрошують до себе фахівців. А ІТ сектор – це живі долари, це офіційне працевлаштування. Це перспектива.

В нас взагалі немає науки. Я би максимально поширював дитячі гуртки якогось наукового спрямування – технічного, медичного. В нас нема роботи з майбутнім, нема стратегічного бачення. Ніхто не думає, чим через 20 років займатимуться наші діти. 

Давай повернемось до теми трамваїв і тролейбусів. Ти кажеш робити ставку на них, як на основний вид громадського транспорту. Але наші тролейбуси, насправді, в плачевному стані. І всі тішаться, коли у Франківськ закуповують старі чеські машини.

Львів дав запит на 2,5 млрд гривень кредиту від ЄС під державні гарантії, які надасть Київ. Умови – близько 2% на 30 років. За 30 років долар інфляція з’їсть більше. Всі ці кошти беруть на закупівлю нового рухомого складу. Що заважає Франківську зробити аналогічний крок? 

Я розумію, і самі львів’яни сказали, що їм повну суму не дадуть. Але це не означає, що вони опустять руки. Вони ще десь будуть шукати. І Франківську нічого не заважає подати такий самий запит на кредит. 

Весною я був на одному тренінгу і туди приїжджав посол США в одній із країн ЄС. Тренінг полягав в тому, щоб розробити проект і коли питання дійшло до грошей, американець сказав: “Українці, перестаньте думати, де взяти гроші. Краще подумайте, як це зробити, а гроші будуть. Ви не на те тратите час”. 

І от Львів – там дадуть не 2,5 млрд, а лише 1 млрд. Але вони шукатимуть далі.   

У Вінниці знайшли бзекоштовні швейцарські трамваї. Так, вони старі. Але вони безкоштовні і їздять. А що ми? Все розбомбили і засмітили місто маршрутками.

Все впирається не в гроші, а в менеджера, який погано організовує роботу.

То ти на всю цю ситуацію дивишся оптимістично?

Та я взагалі оптиміст по життю. В нас така країна, що песимісту лишається хіба що різати вени. Ми живемо в цікавій країні. Це, звісно, не Швейцарія. 

Але я бачу, що є купа людей, які це хочуть зробити. При чому, не лише в сфері транспорту. І я бачу, що навіть у міській владі з’явилися люди. які розуміють, що треба це робити і щось пробують. Звичайно, не все виходить. Якщо говорити, наприклад, про Смушака (директор департаменту ЖКГ, транспорту та зв’язку – ред.)  – він би хотів зробити значно більше, ніж має можливість. 

За цей рік відбулися суттєві зміни. До прикладу, маршрутки… Ми скелю зрушили з місця! Все б і далі так було, і ставало б все гірше і гірше. Сам факт, що все тільки почалося – це вже величезний прогрес. Перший крок завжди найтяжчий. Далі воно піде. Рік тому маршрутками обурювались 5 людей, а зараз вже все місто гудить. Тому я оптиміст.

Розмовляв РОМАН СТЕЛЬМАХ

10

Поділитись: 1460000