Долиняни на колінах зустрічали тіло загиблого бійця АТО. ВІДЕО

Сьогодні, 18 грудня, на Долинщині попрощалися із 58-річним бійцем ЗСУ. Рак Володимир Григорович був родом із села Підбереж, Долинського району. 

В Івано-Франківському обласному військовому комісаріату Станіславському ТБ підтвердили, що боєць загинув у зоні АТО.

Крім того у спільноті Фейсбук Авто-Майдан Долина користувачі виставили відео зустрічі тіла бійця. На ньому видно, як краяни зустрічали героя стоячи на колінах. 

 

 

 

1 коментар

  • Зустрілись рідні душі…..

    ” … На місячній доріжці зустрілись дві душі,
    Одна – до Бога пішки, а інша – в грішний світ.
    Одна – душа солдата, загиблого в бою,
    А інша – немовляти, народжена в Раю.
    І так би розминулись… але душа бійця
    На іншу обернулась: знайоме щось з лиця.
    Сказала: «Гей, малеча, а нумо, хлопче, стій!
    А як ім’я, до речі, матусеньки твоїй?»

    Душа же немовляти була як чистий сніг:
    «Мене чекає мати, аби я вчасно встиг…
    Казав Господь, Галина – таке її ім’я,
    Ось-ось народить сина, а син її – то я!
    Мене на Землю жити господь благословив,
    Я маю народитись… ти вже там пожив?» –
    Так у бійця спитало майбутнє немовля
    (Воно ще знань не мало: що то таке – Земля?)

    А той боєць «Галина» повторював ім’я …
    Та це ж його дружина чекала немовля.
    Сплили перед очима щасливі ті роки:
    Як він , ще був хлопчина й просив її руки…
    Весілля і навчання, І пристрасті потік…
    Він всі її бажання виконував, як міг.
    Усе було чудово: вагітність – добрий знак!
    І взяв він з жінки слово, що родиться козак!
    А потім…сум в родині… в країну зло прийшло.
    Галини очі сині зробилися мов скло.
    «Не йди – вона просила – Бо смерть гуляє там.,
    Скількох вже покосила, та їй тебе – не дам!»
    Та він своїй дружині сказав приблизно так:
    «Як друзів я покину, який же я козак?
    Як гляну в очі сину, що з’явиться в цей рік?
    Скажу, що в злу годину я за спідницю втік?»

    Поцілував Галину і рушив на війну…
    А потім..постріл в спину.. і запах полину….

    Згадав боєць те стрімко й до немовля сказав:
    «Ти бережи Галинку що краща буде з мам.
    Пробач мені, дитино, вас з мамою підвів.
    Та буду я невпинно з тобою з перших днів!
    Дивитимусь із неба, як швидко ти ростеш,
    А все що буде треба в житті ти сам знайдеш.
    Обнімемося ж, сину, тобі час йти в життя
    А я прикрию спину тобі із небуття»
    На місячній доріжці невпинний душ потік:
    Одні – до Бога пішки, хтось – в протилежний бік.

    Народжуються діти, в воєнний час страшний,
    І щоб їх захистити хтось винен йти у бій.
    Але допоки в серці в жіночому любов,
    Життя не перерветься, відроджуючись знов!

    “Автор: Людмила Лєгостаєва”

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Попередня : Авторагуль пояснив, чому припаркувався на пішохідному переході: “Бо немає де”. ФОТО
Наступна : НБУ ліквідував популярний український банк

Про автора

Читайте також

Вхід

Зареєструватися
×