Боротьба з корупцією у вишах: що далі?

Невдовзі набере чинності новий Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення ролі громадянського суспільства в боротьбі з корупційними злочинами». Назва документа говорить сама за себе: мова йде про можливість безпосередньої участі кожного громадянина у притягненні хабарників до відповідальності. Та чи допоможе це студентам? Навряд. Ми пояснимо чому.

Статус-кво: у справах про корупційні правопорушення найбільшою проблемою є доведення факту причетності певної особи до його вчинення. Навіть якщо всі знають, що викладач бере хабарі, – це потрібно довести, що не так легко, як здається.

Якщо хтось зі студентів звертається до правоохоронних органів із заявою про хабарництво, перевірка викладених у заяві фактів потребуватиме реалізації комплексу оперативно-розшукових заходів. Мета – зафіксувати не лише факт передачі коштів, а і спроби прийняття неправомірного рішення на користь особи, що ці кошти передає. Проста обіцянка поставити «зарах» в обмін на гроші потребує доведення, що залік був виставлений тоді, коли цього робити не можна (коли студент не знає предмета).

Зазвичай правоохоронці влаштовують підстави: до підозрюваного викладача засилають «козачка», обвішаного відео- й аудіофіксуючою апаратурою, забезпеченого міченими купюрами та проінструктованого про те, що треба казати. Визначну роль відіграє його поведінка: на практиці чимало операцій зриваються саме через неспроможність не викликати підозри. Це зрозуміло, адже витягнути викладача на монолог, у якому би прозвучало, що «ставити вам «зарах» не можна, бо не знаєте предмету, але раз я беру гроші, то гаразд, поставлю» ‒ непросто чи взагалі неможливо.

гроші

 

Безумовно, новий закон спрощує порядок збирання доказів, бо тепер громадянам можна використовувати відео- й аудіозаписи для підтвердження факту хабарництва. Але ця схема працює не з усіма  корупціонерами ‒ лише з держслужбовцями й особами, які надають публічні послуги (наприклад, нотаріусами).

Викладач – не службова особа. Це означає, що положення нового закону, на жаль, не можуть бути застосовані до викладачів. Простими словами: якщо платиш викладачеві на заліку за власне ледарство, відеозапис не буде доказом правопорушення. Коли платиш декану за місце в гуртожитку ‒ буде, бо в цьому випадку декан виконує організаційно-розпорядницькі функції.

Аби захиститися від жадібних викладчів, пропонуємо 2 рецепти. Перший очевидний – вчитися. Другий – уникати натяків у спілкуванні. Озвучуйте отримані від викладача «пропозиції» голосно та прямо: «То, кажете, поставите мені залік за 100 $?» Не так багато викладачів ствердно кивнуть на таке головою, але спробувати варто.

Студвей
 

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Попередня : Дітей воїнів АТО відправили на відпочинок до Угорщини
Наступна : Тайсон Ф’юрі претендент на бій із Володимиром Кличком

Про автора

Читайте також

Вхід

Зареєструватися
×