Роман Бончук – відомий івано-франківський художник, автор розпису Музею Небесної Сотні.
Після популяризації муралів в Івано-Франківську, художник не залишився осторонь і оголосив про намір створити кілька власних малюнків на стінах міських багатоповерхівок.
Сьогодні він презентував першу роботу – по вулиці Бельведерській з’явився великий портрет Івана Франка.
Журналіст Станіславського ТБ поспілкувався з Романом про його роботу, плани на майбутнє та тему муралів в Івано-Франківську.
Що надихнуло Вас на створення муралу і чому саме Іван Франко?
Місто назване в честь Івана Франка. Плюс, зараз є рік Івана Франка. Також мені подобається поема “Мойсей”. Окрім малюнку на стіні є ще цитата “Я син народу, що вгору йде”.
Я хочу показати можливість увірувати в Україну, в ідеали. Адже зараз йде якийсь час зневіри і я хотів таким чином підпалити свічку, яка вже втрачала своє тепло. Саме тому я використав образ Івана Франка.
Чи плануєте Ви створення ще якихось муралів в Івано-Франківську?
Так. У мене в проекті є мурал з Данилом Галицьким на коні, реалізацію якого я розпочну вже найближчим часом. Також в мене є величезний портрет митрополита Андрея Шептицького з відповідним закликом до духовного збагачення та просвітництва.
Це буде заклик до культурної мобілізації. Тобто, щоб люди більше цікавилися історією, щоб вони цінували те, що є у них самих. Не обов’язково щось тягнути з-за кордону і позичати якісь ідеали.
Якою є Ваша думка про мурали, які з’явилися в Івано-Франківську протягом останніх двох місяців? Зокрема, про мурал польського художника Славоміра Чайковського?
Щоб тверезо оцінити ситуацію з цими чотирма муралами (маються на увазі роботи, виконані в рамках Porto Franko Gogol Fest – ред.) та роботою польського художника треба знати специфіку зсередини. Тобто, що ж там насправді відбувалося, які були домовленості і чому запросили саме польського митця, коли своїх і так вдосталь – цікавих і талановитих, які могли би зробити набагато краще або гірше – це вже питання відносне.
Що стосується робіт, виконаних в рамках Porto Franko Gogol Fest, то там все зрозуміло – це міждискурсний, мегасучасний, абсолютно постмодерний захід, який має не тільки нове бачення та розташування речей. В межах цього проекту мурали були виконані геніально. Єдине, вони були зроблені у найбільш людних місцях, і у людей, які не цікавляться трансавангардом і сучасним мистецтвом, і, відповідно, такі малюнку будуть викликати не просто нерозуміння, а певну ступінь злості.
Для того, щоб робити таке мистецтво, потрібно підготувати дуже солідне підґрунтя. Люди мають бути готові до цього. А цієї роботи не було проведено.
Припустіть собі, що скульптуру Сальвадора Далі привозять в село Заболотів і кажуть місцевому священику терміново її освятити та зробити центральним пам’ятником в цьому селі. Не було пророблено духовної платформи для сприйняття цих об’єктів, тому й була така реакція. Але я впевнений, що вони заслуговують на своє життя, повагу та розуміння. І для того, щоб захистити цей мурал, потрібно постійно працювати над ним, робити роз’яснення і дискусії, і можливо тоді воно стане людям зрозуміле. Особисто мені ці мурали дуже подобаються.
Розмовляв Роман Стельмах
0
0 
102
0
0
0
0
